Саме сім'я була, є і, мабуть, назавжди залишиться першим і найважливішим середовищем формування особистості та найголовнішим інститутом виховання. У сім'ї у фундамент побудови розумного способу життя закладаються загальнолюдські, моральні, національні цінності, орієнтири. На школу як важливий чинник виховання молодого покоління суспільство покладає завдання організувати творчий союз дітей і дорослих за допомоги вчителя.

Ми живемо у сповненому змін XXI столітті: змінилося суспільство, змінилися діти, змінилися і батьки. Батькам не цікаві нудні зустрічі в класній кімнаті. Вони молоді, активні, прагнуть різнобічних знань, їх цікавить розвиток дітей. Саме тому вчитель початкових класів повинен виступати у новій ролі - ролі фасилітатора і тьютора. Щоб батьки стали однодумцями, помічниками вчителя, необхідно правильно організувати спілкування з ними, їхнє навчання. Якщо педагог зможе належним чином упоратися із цим завданням, навчить батьків осмислювати дитинство з різних позицій, то якість виховання дітей значно поліпшиться, зростуть реальні шанси активного залучення батьків до життєдіяльності класу і школи.

На сьогодні найефективнішою формою включення батьків у налагодження соціального партнерства зі школою визнано упровадження технології проектування моделі партнерської взаємодії з сім'єю.

Вибудовувати ефективне партнерство школи і сім'ї треба за двома напрямами: а) підготовка педагогічного колективу школи до взаємодії з батьками; б) залучення батьків до процесу життєдіяльності школи.

Учителю важливо налагодити партнерські відносини з сім'єю кожного вихованця, створити атмосферу взаємної підтримки і спільних інтересів. В організації роботи з батьками виокремлюють традиційні та інноваційні форми.

До традиційних належать батьківські збори (обговорення досягнень учнів, матеріальних потреб класу, ремонтів тощо), до інноваційних (нетрадиційних): творча зустріч, збори-тренінг, збори-лекторій, психолого-пе-дагогічний семінар, батьківський рейд, семінар-практикум, спільне свято, батьківська конференція, диспут, «круглий стіл», день відкритих дверей, тематична дискусія із запрошенням фахівців, консультація, батьківська дискусія та інші.

Готуючись до батьківських зборів, дуже важливо попередньо обміркувати їх структуру, включити до неї такі структурні елементи, як інформаційні блоки та мінілекції. До зборів рекомендується готувати презентації, які містять інформацію з теми.

Ведучий може виступати в ролі експерта та коментувати тему, що обрана для обговорення, спираючись на власні спеціальні знання, або ж стимулювати учасників до самостійного аналізу. Зазвичай більша частина обговорення будується на роботі з почуттями, і цей вид діяльності ведучого важливий тим, що спонукає до залучення також ресурсів мислення.

Модерація дискусії-доволі складний процес, але досвід і володіння деякими секретами керування дискусією допоможуть учителеві легко подолати всі труднощі та, врешті-решт, перетворити батьківські збори на яскраву подію.

Для підтримання «вогню» дискусії, особливо на тому етапі, коли усі питання, аргументи, здавалося б, уже вичерпані, ведучому рекомендується

використовувати прийоми емпатії. (Емпатія - розуміння емоційного стану іншоїлюдини, здатність щиро відчути людяність проблеми).

Підготовка до батьківських зборів (зустрічі з батьками, спілкування з батьками) може відбуватися за такими основними етапами: заздалегідь визначається тема батьківських зборів, яка буде актуальною для учасників, їх зміст, цілі та завдання. Учитель обирає форму проведення зустрічі з батьками.

Проводити збори-лекторій доцільно в тому випадку, коли обрано нестандартну тематику, що привертає увагу і викликає інтерес, наприклад: «Партнерство з батьками», «Будуємо учнівську спільноту». Якщо очікування батьків з приводу зборів справджуються, то батьки із задоволенням відвідують наступні.

«Круглий стіл» - це зустріч батьків учнів одного класу. Щоб стимулювати активність батьків і спрямувати обговорення в потрібне русло, варто заздалегідь підготувати завдання і питання. Збори в формі «круглого столу» дають змогу батькам отримати корисну інформацію, усвідомити власну позицію і зіставити її з думкою інших батьків. Декому необхідно висловитися та розповісти про своїтруднощі, а хтось хоче поділитися власним досвідом виховання дітей.

Не менш важливо, щоб «круглий стіл» проводився за присутності шкільного психолога. Обов'язковою є присутність учителя, який організовує обговорення. При цьому він виходить зі звичної учительської ролі і знайомиться з батьками в новій, більш відкритій формі. Така врівноважена взаємодія сприяє взаєморозумінню і робить спілкування більш ефективним. Підсумками «круглого столу» стають спільно сформульовані загальні висновки з обговорюваної теми.

Батьківська дискусія - одна з форм об'єднання батьків у колектив. Багато з них вже в початковій школі висловлюють категоричні судження з багатьох питань виховання дітей, не враховуючи при цьому реальні можливості й здібності своєї дитини, не оцінюючи рівень її навчального потенціалу. Деякі батьки вважають, що їхні методи виховання беззаперечні та не потребують корекції з боку педагогів. Дискусії ж допомагають батькам утвердитися в доцільності своїх методів виховання, проаналізувати й оцінити власний педагогічний арсенал і скорегувати свою виховну роботу.

На батьківських конференціях обговорюються проблеми суспільства, активними членами якого в недалекому майбутньому стануть сьогоднішні діти. їх основними темами стають причини конфліктів і шляхи виходу з них, профілактика шкідливих звичок і боротьба з ними.

Готувати такі конференції необхідно дуже ретельно, за обов'язкової участі шкільного психолога, соціального педагога. Активними учасниками є самі батьки. Вони аналізують проблему з позицій власного досвіду. Особливістю цієї форми роботи є те, що її учасники ухвалюють певні рішення або погоджують конкретні заходи щодо проблеми, яка виникла.

На зустрічах з батьками рекомендується обговорювати такі теми:

Яке воно «ефективне» батьківство?

Взаємодія батьків і дітей: що таке «гіперопіка»?

Як покарати без шкоди?

Згуртування класу, батьківської громади.

Як розв'язувати конфлікти?

Сімейні цінності у вихованні дитини, інтернет-небезпека: як захистити дитину?

Чому діти різні? Як зрозуміти й прийняти дитину з ООП?

Які права дитини?

Сімейний бюджет: як спланувати бюджет родини?

Як правильно спілкуватися зі школярем?

Як ефективно організувати дозвілля та відпочинок?

Агресивна поведінка:як бути?

Причини агресивності та її профілактика.

Що таке аутоагресія та схильність до суїциду?

Що знаємо про булінг: як побачити, зрозуміти, допомогти, протистояти? Як телевізор/комп'ютер може стати членом родини?

Як впливає на дитину інформація?

Що таке конфлікт, які шляхи його вирішення?

Як допомогти дитині адаптуватися до нових умов?

Моя дитина йде до першого класу НУШ. Що я маю знати, уміти?

Як допомогти дитині вчитися?

Як навчити дитину цінувати та заощаджувати ресурси?

Як розмовляти і домовлятися?

Як говорити, щоб діти нас слухали?

Що таке мистецтво спілкування батьків та дітей?

Тренінг - це можливість ефективної взаємодії класного керівника і батьків, продуктивна форма їхнього спілкування. Під час тренінгового заняття всі батьки є активними учасниками процесу навчання, тому можуть ділитися й обмінюватися між собою інформацією, знаннями і проблемами, а також разом ухвалити оптимальне рішення. До батьківського тренінгу потрібно ретельно готуватися й дотримуватися вимог до його структури, чітко визначити мету, завдання та час.

Приклад тренінгу для батьків 1 класу Тема: «Яке воно «ефективне» батьківство?»

(Автори розробки:Іі. Тапьчеико, К. Шайба)

Цільова аудиторія: батьки (опікуни, інші члени родин), учителі, шкільні психологи.

Мета й завдання: сприяти усвідомленню учасниками/учасницями важливості ролі батьківства в житті людини; обґрунтувати важливість відповідаль-

ного ставлення до народження дитини; проаналізувати стилі батьківської поведінки стосовно дітей та їх вплив на процес формування особистості дитини; визначити основні засади усвідомленого батьківства.

Очікувані результати: учасники/учасниці усвідомлюють важливість відповідального ставлення до батьківства; знають стилі батьківської поведінки стосовно дітей та усвідомлюють їх вплив на формування особистості дитини. Обладнання: м'яч, анкети для батьків, малюнок із зображенням лелеки, малюнок будинку, презентація, пам'ятка для батьків, додатки.

Орієнтовна тривалість: 90 хв.

Перебіг тренінгу:

1. Знайомство/організаційна частина.

Вправа «Лагідне ім'я» (5 хв).

Мета: емоційне налаштування.

Проведення: пригадайте, як ви лагідно звертаєтеся до дитини вдома. Ми будемо кидати м'яч. Той, хто його отримає, називає своє звертання; головне -запам'ятати, хто кому кидав м'яч. Коли всі назвуть свої звертання, м'ячик піде зворотним шляхом. Треба намагатися не переплутати й кинути м'яч тому, хто першого разу кинув вам, а також лагідно звернутися до нього на ім'я. Питання для обговорення: що виявилося складним? Що нового ви дізналися одне про одного?

2. Мотивація, очікування.

Вправа «Лелека» (10 хв).

Проведення: перед початком заняття на стіні прикріплюють великий малюнок із зображенням лелеки, який несе в дзьобі немовля. Кожний учасник отримує паперову «пір'їнку», на якій йому пропонується протягом 5 хв записати власні очікування від зборів.

Після того як усі записали свої очікування, учасники по черзі підходять до лелеки, зачитують свої сподівання й скотчем приклеюють «пір'їнки» на його крила.

Далі проводиться анкетування батьків з метою визначення відповідальності за виховання дітей, пріоритетів у вихованні, типу труднощів, що постають у спілкуванні батьків з дітьми (10 хв).

Шановні батьки! Анкета допоможе визначити вашу батьківську позицію й тип взаємодії з вашою дитиною (додаток 1).

Обговорення вправи.

3. Основна частина.

Вправа «Асоціативний ланцюжок» (Юхв).

Проведення: учасникам пропонується назвати по одному слову-асоціації, пов'язаному з поняттями «дитина», «батьки», «сім'я». Далі вони почергово озвучують свої асоціації до цих понять.

Учитель узагальнює відповіді у формі таблиці.

Визначення понять

Дитина	Особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Батьки	Особи (рідні чи прийомні стосовно дитини), які забезпечують її розвиток, навчання й виховання.
Сім'я	Динамічна мала група людей, які проживають разом і пов'язані родинними стосунками (шлюб, кровна спорідненість, усиновлення, опіка), спільністю формування й задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю.

Питання для обговорення:

• Для чого необхідно було визначити зміст понять «дитина», «батьки», «сім'я»?

• Чи допомогли у визначенні понять асоціативні ланцюжки?

Вправа«Будиночок» (5хв).

Увагу учасників привертаємо до створених у попередній вправі асоціативних ланцюжків до понять «дитина», «батьки», «сім'я». Пропонуємо знайти в цих ланцюжках спільні (або близькі за значенням) асоціації та вписати їх у вікна великого будинку.

Прикріплюємо на дошці чи фліпчаку над будинком дах із написом «Батьківство» та віконця і пропонуємо учасникам доповнити ланцюжок новими асоціаціями, які в них виникають стосовно цього поняття. Ці доповнення також вписуємо в порожні вікна будинку.

Батьківство

Процес забезпечення батьками (рідними чи прийомними) необхідних умов для повноцінного розвитку, виховання та навчання дітей.

Рефлексія: узагальнення записів і наголошення на тому, що всі ми різні і тому такі різні у нас асоціації.

Інформаційне повідомлення (15 хв). Стилі батьківської поведінки щодо дітей (додаток 2).

Довіра й страх, упевненість і боязкість, спокій і тривога, щирість і теплота у стосунках - усіх цих рис особистість набуває в сім'ї. Батьки використовують методи й засоби виховання, які допомагають привнести у свідомість дитини систему норм і правил, долучають її до моральних цінностей. Щоб дитина досягла цієї мети, вони заохочують або карають її, прагнуть бути зразком для наслідування або несвідомо ним стають. У тривожних матерів, наприклад, часто виростають тривожні діти. Нестриманий батько, який дратується з найменшого приводу, нерідко, сам того не підозрюючи, формує схожий тип поведінки у своєї дитини.

Негативні наслідки має авторитарний стиль батьківської поведінки. Надто високі вимоги, які висуваються до дитини, потребують максимальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах. Це стає самоціллю, але при цьому страждає духовна сфера.

Авторитарний стиль виховання може призвести до відхилень у поведінці. Особливо тоді, коли батьки прагнуть бачити свою дитину лідером, вимагають отримувати найвищі бали з усіх предметів у школі, займати призові місця на олімпіадах, вигравати спортивні змагання. Така психологічна настанова породжує страх невдачі, поразки.

Постійне напруження спричиняє прагнення звільнитися від неприємних станів за допомогою наркотичних речовин чи алкоголю. Дитина втрачає стимули до корисної діяльності, у неї виникає недовіра до людей, вона прагне уникати контактів з ними, змінити спілкування з батьками, вчителями на спілкування з однолітками. Дитина рабськи підкоряється владним людям, а стосовно слабших за себе виявляє жорстокість, агресію, ігнорує людську гідність.

Опікунський стиль виховання (гіперопіка) загрожує тим, що, зазнавши труднощів повсякденного життя, не маючи необхідних навичок їх подолати, дитина часто зазнає поразки. А це, своєю чергою, спричиняє почуття невпевненості, підвищує рівень тривожності, розвиває почуття безпорадності, комплекс неповноцінності. Можуть з'явитися відхилення в поведінці - прагнення штучно змінити психічний стан. Людина може почати вживати наркотичні речовини та алкоголь, щоб утекти від реальності, позбутися комплексу неповноцінності.

Поблажливий стиль виховання (ліберальний) може призвести до входження дитини до асоціальних груп, оскільки в неї ще не сформувалися психологічні механізми, необхідні для самостійної, відповідальної поведінки в суспільстві. Підліткам притаманне раннє вживання алкоголю чи інших психотропних речовин, які згубно діють на психічний стан.

Згодом такі діти конфліктують з тими, хто їм не підкоряється. Вони нездатні враховувати інтереси інших людей, налагоджувати стійкі емоційні зв'язки, не готові до обмежень і відповідальності. Водночас, сприймаючи брак правильного виховання з боку батьків як виявлення байдужості й емоційного неприйняття, дитина відчуває страх і невпевненість, внутрішню порожнечу, яка викликає порушення в її емоційній сфері. Ліберальний стиль стане корисний в ситуації перевірки набутого дитиною досвіду, розвитку пізнавальної сфери, здібностей дитини тощо.

Демократичний стиль виховання (авторитетний, орієнтований на співпрацю) заохочує особистісну відповідальність дитини відповідно до її вікових можливостей. Дитина присутня під час обговорення сімейних проблем, бере участь в ухваленні рішень, вислуховує та обговорює думки та поради батьків.

Оптимальним для сімейного виховання вважається демократичний стиль, якому притаманний високий рівень вербального спілкування між дітьми й батьками; готовність батьків прийти на допомогу дітям; віра батьків в успішну самостійну діяльність дитини; адекватний батьківський контроль. Але за нестандартних, екстремальних ситуацій доцільно вдатися до авторитарного стилю (взяти керівництво у свої руки за браком у дитини життєвого досвіду й самосвідомості дорослоїлюдини).

За складних для сучасної сім'ї умов найбільше потерпають діти, тому треба шукати підходи до виховання дитини як індивідуальності, створюючи таке середовище, у якому вона активно розвиватиметься.

Після завершення обговорення тренер звертає увагу учасників на те, що характерною ознакою демократичного стилю є виявлення любові до дитини.

Питання для обговорення:

• Як почуває себе дитина, до якої батьки ставляться таким чином?

• Як може вплинути таке ставлення батьків до дитини на її особистісний розвиток?

• Як батьки можуть виявити любов до дитини?

Інформаційне повідомлення «П'ять шляхів до серця дитини» (10 хв)

Під час інформаційного повідомлення тренер почергово прикріплює до малюнка із зображенням дитини смужки - «шляхи до серця дитини» і робить на них відповідні написи: час, дотик, допомога, подарунок, слова заохочення.

«П'ять шляхів до серця дитини»

(уривокз книжки Іері Чепмена і Росса Кемпбелла)

іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути лише їм зрозумілий сленг. Але й нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гірше, коли ми не завжди можемо висловити дитині свої почуття й любов зрозумілою мовою.

Чи вмієте ви говорити мовою любові? Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. І якщо батьки знають цю «мову», дитина краще розуміє їх.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною.

Любов - це найдосконаліший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю й щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Упевненість у любові оточення. Коли дитина впевнена в любові оточення, вона стає більш слухняною, допитливою. З цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими стикається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля. Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, що дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце.

Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Виявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов має бути безумовною, бо справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові. Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона себе поводить.

Ми всі це розуміємо, але іноді не усвідомлюємо того, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати.

Батьки люблять свою дитину, але з поправкою на те, що вона мусить добре навчатися й гарно себе поводити. І лише в цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення.

Звичайно, ми повинні навчати й виховувати свою дитину. Але спочатку необхідно наповнити її серце впевненістю в нашій безумовній любові! І робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випаровувалась. Тоді в дитини не виникне страху провини, вона буде відчувати, що потрібна.

Якщо дитина відчуває нашу безумовну любов, ми глибше розуміємо її душу, її вчинки, хороші та погані. Якщо діти відчувають, що їх по-справжньому люблять, вони швидше прислухаються до наших настанов.

Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива й зірок з неба не хапає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших сподівань, і найважче: ми любимо її навіть і тоді, коли вона щось накоїла. Це не означає, що будь-який учинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину й показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Чи не призводить це до вседозволеності? Ні, просто треба все робити послідовно: спочатку ми наповнюємо серце дитини впевненістю в тому, що вона потрібна, що ми її любимо, а лише потім будемо займатися її вихованням і навчанням.

Спілкуючись із дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

• перед нами діти;

• вони поводять себе, як діти;

• буває, що їхня поведінка нас дратує;

• якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки й любимо дітей, незважаючи на їхні витівки, вони, подорослішавши, виправляються;

• якщо вони мають догоджати мені або заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчувають. Тоді вони втрачають упевненість у собі й

нездатні правильно оцінювати власні вчинки, а отже, не можуть контролювати їх, поводитись більш зріло;

• якщо перш ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими в собі: «Скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка й озлобленість;

• якщо ми любимо їх незважаючи ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не відчувати тривоги.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Інформаційне повідомлення «Перші кроки» (10 хв)

Для немовляти молоко й ніжність - синоніми. Воно не розрізняє таких речей, як їжа й любов. Без їжі дитина не виживе, і без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона нездатна жити повноцінним життям. Майже всі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається у перші півтора року. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Пожива, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, - це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Навчаючись ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших: є вона, є інші. Вона, як і раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона й мама - це не одне й те саме.

Дитина стає старшою і тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти!

Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зростатиме.

І якщо дитина, як і раніше, відчуває любов старших, усе частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без упевненості в любові оточення, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем.

Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось.

Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось їй не до вподоби, вона перестає їх любити. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся, це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим і розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви маєте знайти особливий шлях до її серця й навчитися виявляти свою любов, виходячи з цього.

Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її.

Існує п'ять способів (основних), якими батьки виражають свою любов до дитини: дотик; слова заохочення; час; подарунок; допомога.

Якщо в сім'ї кілька дітей, то навряд чи мова любові до них однакова. У дітей різні характери, і любов вони сприймають по-різному. З кожною дитиною необхідно говорити її рідною мовою любові. Але для того щоб успішно впровадити цей підхід, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини (додаток 3).

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини. Питання для обговорення:

• Чи була наведена інформація для вас важливою?

• Що для вас означає поняття «шлях до серця дитини»?

• Чи доречно обрати тільки один шлях до серця дитини? Чому?

4. Підсумки/рефлексія.

Вправа «Незакінчене речення» (ІОхв)

Проведення: кожен учасник отримує картку з початком речення: «Для мене усвідомлене батьківство - це...»

Пропонується протягом 5 хвилин написати свій варіант його завершення. Усі члени групи почергово зачитують свої тексти. Протягом декількох хвилин відбувається обговорення, у ході якого визначаються спільні підходи, пріоритети в розумінні поняття. Наприкінці вправи ознайомлюємо учасників з визначенням поняття «усвідомлене батьківство»:

Усвідомлене батьківство - це взаємодія батьків (чи осіб, які їх замінюють) між собою та іншими членами сім'ї, включаючи дітей, результатом якої є створення найбільш сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини на всіх етапах її життя.

Мініпрезентація «Засади усвідомленого батьківства» (5хв)

• Любіть свою дитину.

• Сприймайте дитину такою, якою вона є.

• Вірте своїй дитині.

• Довіряйте дитині.

• Вірте у те, що дитина може самостійно подолати життєві перешкоди.

• Показуйте дитині, що вона є для вас важливою.

• Дайте зрозуміти дитині, що її справи важливі для вас.

• Дозволяйте дитині робити свій вибір, самостійно вирішувати свої проблеми.

• Допомагайте дитині виконати те, чого вона не вміє.

• Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

• Дослухайтеся до думки дитини.

• Активно вислуховуйте розповіді про переживання й потреби дитини.

• Співпрацюйте з дитиною, а не керуйте нею. Накази й різкі заборони можуть спровокувати спалах агресії.

• Будьте ввічливі з дитиною.

• Будьте терплячими.

• Проводьте разом з дитиною вільний час.

• Допомагайте дитині розвивати свої здібності.

• Забезпечуйте основні життєві потреби дитини.

Вправа «Аркуш очікувань» (ІОхв)

Проведення: звертається увага на аркуш очікувань «Лелека», з яким працювали на початку заняття. Далі вчитель зауважує: «Нове життя... Від нього ми чекаємо чогось дивного і світлого, обов'язково щасливого. Наш лелека несе в дзьобі немовля - кожного з нас - шляхом до нових знань і відкриттів. Що ж побажати цій дитині?» Пропонує батькам на стрічці написати побажання дітям.

Алгоритм подальшої роботи такий: кожний учасник по черзі підходить до лелеки й коментує, наскільки виправдалися його очікування, а потім зачитує своє побажання й прикрашає стрічкою ковдру дитини, яку несе лелека. Кожен учасник отримує «Пам'ятку для батьків» (додаток 4).

Додаток 1

Анкета для батьків

1. Як ви вважаєте, хто найбільше відповідальний за виховання дитини?

сім'я;

шкільний заклад;

спільні зусилля шкільного закладу та сім'ї; додаткові установи (гуртки, секції).

2. З якими труднощами ви стикаєтеся під час виховання дитини?

(відзначте дві найважливіші для вас позиції): взаєморозуміння з дитиною; нестача знань;

спосіб розв'язання конфлікту; небажання дитини ходити до школи; брак часу на спілкування з дитиною;

індивідуальні особливості дитини (агресивність, замкненість, тривожність, емоційні особливості - потрібне підкресліть): конфліктні взаємини дитини з однолітками; розбіжності у вимогах членів сім'ї; інше

3. На ваш погляд, найефективніші засоби впливу на поведінку дитини в конфліктній ситуації - це:

загроза, попередження («Якщо ти не припиниш, то...»);

фізичне покарання;

домовленості;

компроміс; пояснення; ігнорування; інше

4. Чи часто ви вживаєте такі вислови (відзначте кружечком, які вживаєте)?

Який ти в мене молодець!

Ти можеш, тобі все вдається!

У всіх діти як діти, а в мене...

Скільки разів можна тобі повторювати!

Як ти вважаєш?

Я тобі обов'язково допоможу, не хвилюйся!

Мене не цікавить, чого ти хочеш!

5. Що з переліченого ви вважаєте найважливішим для своєї дитини?

високий рівень інтелектуального розвитку;

фізичне здоров'я;

доброта, чуйність;

цілеспрямованість;

інше

6. Як ви отримуєте інформацію про виховання дитини (відзначте три найважливіші джерела)?

із телепередач; на батьківських зборах; із журналів, газет; від вихователів, психолога; із власних знань і досвіду;

Додаток 2

Стилі батьківської поведінки щодо дітей

1. Авторитарний стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до авторитарного стилю:

• надто суворі;

• застосовують фізичні покарання;

• надмірно контролюють усі вчинки дитини;

• вимагають від неї постійної покірності;

• обмежують право вибору дитини;

• не бажають іти на компроміс із дитиною;

• нетерпимі до дитячих недоліків і проявів «дитячості».

2. Ліберальний стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до ліберального стилю:

• здійснюють незначний контроль за поведінкою дитини або контролю взагалі немає внаслідок байдужого ставлення до виконання батьківських обов'язків;

• практикують вседозволеність;

• виконують усі забаганки дитини;

• невиправдано ідеалізують свою дитину.

3. Опікунський стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до опікунського стилю:

• прагнуть постійно бути поруч з дитиною;

• оточують дитину надмірною увагою;

• обмежують самоствердження дитини;

• контролюють кожен крок дитини.

4. Демократичний стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до демократичного стилю:

• поважають особистість дитини;

• сприймають дитину такою, якою вона є;

• дають зрозуміти дитині, що її справи важливі й для них;

• довіряють своїй дитині;

• дозволяють своїй дитині робити власний вибір;

• заохочують самостійність дитини;

• засуджують не саму дитину, а її вчинок;

• дослухаються до думок дитини;

• проводять разом з дитиною вільний час;

• допомагають дитині розвивати її здібності.

Додаток З

Основні способи вираження батьками своєї любові до дитини

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голові, цілували, садили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, виражаючи свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, можете сказати набагато більше, ніж словами: «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу й сенс. Пам'ятайте, що кожна

похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно й м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Треба менше вимагати від дитини й частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може, зробиш...», «Мені було б приємно, коли б ти...» Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, вибачтеся перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить дитині, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї. Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібний/a мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним усе ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми спільного проведення часу в кожній сімТ різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а насамперед - своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки справді турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами й кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар.

Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. інші подарунки краще вибирати разом з дітьми, особливо, якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. їх можна знаходити, робити власноруч. Подарунком може стати що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір'їнка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, і дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків відповідальний за виконання довгострокового (принаймні, до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас з різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків-почути їх і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і лають дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми справді багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

Додаток 4

Пам'ятка для батьків

• Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (такою, якою вона була вчора і, можливо, буде завтра).

• Не сваріть, а тим паче не ображайте дитину за присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку оточення відповідайте: «Дякую, ми вдома обов'язково поговоримо про це».

• Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

• Навчіть дитину розповідати про свої проблеми. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникають з однолітками й дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

• Постійно спілкуйтеся з дитиною. Нехай вона розповість вам, як провела день. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що це вам справді цікаво.

• Залучайте дитину до обговорення сімейних проблем, вислуховуйте та обговорюйте її думку.

• Не формуйте взаємини на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і надалі.

Використані інтернет-ресурси та література:

1. Від співпраці до примирення: посібник для лідерів громадянського суспільства / за заг. ред. О. К. Смирнова; автори-упорядники: Араджионі М. А., Брунова-Калі-сецька І. В., Гусєв А. І., Терещенко І. Г., Тищенко Ю. А. К.: Золоті Ворота, 2015.

2. Культура добросусідства. Батьківські збори по-новому : методичні матеріали та практичний досвід / [автори-укладачі: М. А. Араджионі, А. І. Гусєв, Г. А. Коломоєць, В. І. Потапова]. К.: ТОВ «Прометей», 2017.

Тест для батьків «Чи можете ви?»

1. У будь-який момент залишити всі свої справи і зайнятися дитиною.

2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік.

3. Зізнатися дитині в помилці, якої ви припустилися в ставленні до неї.

4. Вибачитися перед дитиною, якщо ви не праві.

5. Стримати себе, якщо вчинокдитини вас роздратував.

6. Поставити себе на місце дитини.

7. Повірити хоча б на хвилинку, що ви - добра фея.

8. Розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який негативно свідчить про вас.

9. Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку.

10. Завжди утримуватися від слів, які боляче вразять дитину.

11. Надати дитині один день, коли б вона робила все, що їй заманеться, і поводила себе так, як схоче, а ви ні в що не втручалися.

12. Не відреагувати, коли ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено образила іншу дитину.

13. Встояти проти дитячих прохань і сліз,якщо впевнені, що це - примха, забаганка.

Відповіді на запитання підраховуються в такий спосіб:

*можу і завжди так роблю - 3 бали;

*можу, але не завжди так роблю - 2 бали;

*не можу - 1 бал.

Шановні батьки, підрахуйте набрані бали.

30-39 балів означає, що дитина - найбільша цінність у вашому житті. Ви дієте правильно й можете сподіватися на добрі результати.

16-30балів свідчить про те, що піклуватися про дитину - для вас питання першорядне. Ви схильні до компромісів, які послаблюють виховний ефект.

Менше 16 балів, перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини.

* * *

Узагальнивши викладене стосовно впровадження новітнього для початкової школи здоров'язберігаючого методу за поступально-зворот-но-поступального принципу подання навчального матеріалу, доходимо таких висновків:

1) включення в структуру інтегрованого уроку математики прийомів ігротерапії, арттерапії, елементів танців, театралізації, евритмії сприяє:

- позитивному емоційному впливові, підтримці стійкого й високого навчального ритму;

- своєчасному зняттю розумової втоми, що підвищує працездатність, поліпшує успішність, показники фізичного здоров'я, розумового розвитку, рухової підготовленості учнів;

- зберіганню та корекції здоров'я молодших школярів, зменшенню кількості пропусків навчальних днів через хворобу;

- формуванню навичок культури спілкування, адекватного вираження почуттів, розвиткові емпатичних здібностей, налагодженню й розвитку міжособистісних взаємин з однолітками й дорослими;

- урахуванню індивідуального типу сприймання дітей (слухачів, глядачів, діячів), тобто поєднанню наочного, аудіовізуального та кінестетичних прийомів навчання, значному підвищенню ступеня свідомого, швидкого й міцного сприймання наукового матеріалу, прискоренню його у часовому проміжку та засвоєнню окремої теми навчального матеріалу значно ширше чи на клас вище;

2) спільна імпровізація на ударних і шумових інструментах, ритмічна декламація віршів, музично-рухові ігри, спільний спів, танцювальні впра

ви допомагають перетворити важкий процес навчання з автоматичного «вкладання» в свідомість учня науково-теоретичного навчального матеріалу, який потребує напруженої розумової роботи, на творчий, цікавий процес, мимовільну активну участь у цьому процесі, що дає значно вищий результат, зберігаючи живий інтерес до навчання;

3) для шестилітніх дітей принципово важливо, щоб учитель був їхнім другом, партнером, щоб на кожному уроці дитина переживала радість відкриття, щоб у неї формувалася віра в свої сили, розвивався пізнавальний інтерес, була можливість самореалізуватися. Зацікавленість та успішність навчання - ось основні параметри, які визначають повноцінний інтелектуальний і фізіологічний розвиток дитини.

 

 

Це матеріал з посібника "Організація діяльності учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти" Кірик